Завдання ІІ етапу Всеукраїнської учнівської олімпіади з української мови 10 клас

Завдання ІІ етапу Всеукраїнської учнівської олімпіади

з української мови

10 клас

1. Запишіть правильно слова:

В...рховина, багато/річний, В...ячеслав, дит...ясла, пів...яблука, пів...Європи, ґ(г)рунт, роз...граш, по/українському, сіл...с...кий, освітян...с...кий, Ві(н;нн)и(ч;чч)ина, Гали(чч;ч)ина, студен...ський, захис...ний, подоро(ж;жж)(у)ю, страй(к;кк)ом, пр...краса, пр...красний, аграрно/сирови(н;нн)ий, на/швидку/руч, поза/то/рік, до/запитання.

8 балів

2. Запишіть цифри словами:

     від 9492 відняти 39;

     до 5623 додати 734;

     поїзд з 375 пасажирами.

3 бали

3.Утворіть прикметники від географічних назв: 

Красний Луч, Прага, Дрогобич, Сиваш, Ковель, Запоріжжя, Бахмач, Кагарлик, Волноваха, Кременчук.

5 балів

4. Запишіть речення, побудуйте його структурну схему. Визначте, до якої частини мови належить кожне слово в реченні.

Легко бути героєм, бо це на один день, важко бути порядним, бо це на кожен день (104-річний карпатський мудрець Андрій Ворон).

4 бали

5. Напишіть твір-роздум

«Мовленнєвий портрет сучасного старшокласника» 10 балів
Завдання ІІ етапу Всеукраїнської учнівської олімпіади

з української літератури 10 клас

1. Дайте відповідь на одне з питань за вибором (7 балів):

- Ідейно-художні особливості реалізму.

- Визначте ознаки новаторства драматургії І. Карпенка-Карого.

- Розкрийте алегоричність назви твору Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

- Охарактеризуйте основні мотиви поетичної творчості М. Старицького.

2. Поясніть значення поданих нижче літературознавчих термінів. Наведіть приклади (6 балів): повість-хроніка; соціально-побутова повість; соціально-психологічний роман.

3. Проаналізуйте поетичний текст М. Старицького «До України» за такою схемою: основний мотив, ключові образи, система віршування, особливості лексики, тропи, поетичні фігури і їх роль у розкритті авторського задуму (12 балів).

   Моя Україно! Як я тебе любив!

   Твої луги, твої степи розлогi,

   Днiпра ревучого славетнiї пороги

   I хвилi золотi твоїх шовкових нив.

   Як я любив в садочках вишняку

   Твої бiлесенькi, немов хустини, хати,

   Поважну рiч старих дiдiв чубатих

   I регiт дiтвори в жартливому танку.

   Як я любив в нiч теплу, весняну

   Чуть пугача з дiброви тихий стогiн,

   Гукання парубкiв, дiвчат веселий гомiн

   I пiсню з-за лугiв розкiшну, голосну.

   Як я любив увосени в стiжках

   Хлiб коло хат, а ранками сiдими

   Селян за працею хапливою мiж ними

   I стукiт говiркий цiпiв геть по токах.

   Як я любив зимової доби

   При каганцi невпиннеє сюрчання

   Тих веретен i пiсню чи ридання

   Тихесеньке жiночої журби.

   Як я люблю безрадiсно тебе,

   Народе мiй, убожеством прибитий,

   Знеможений i темнiстю сповитий,

   Що вже забув i поважать себе,

   Потративши свої колишнi сили...

   Як я люблю твої сумнi могили,

   Україно! Як я люблю тебе!

   I ось тепер та мучена любов

   Мене жене в далекую чужину... (1881)